Про музей
Будівлю, в якій розташовано Одеський художній музей, було збудовано в період між 1824 і 1828 роками. Автор проекту невідомий. Після закінчення будівництва споруду освідчив відомий одеський архітектор Франс Карлович Боффо. Першою власницею палацу була графиня Ольга Станіславівна Наришкіна (уроджена Потоцька).
У 1888 році палац придбав одеський міський голова Григорій Григорович Маразлі — відомий громадський діяч, колекціонер і меценат. У 1892 році він передав палац місту з метою створення в ньому музею витончених мистецтв. Відкриття музею відбулося 24 жовтня (5 листопада) 1899 року.
Архітектура палацу втілює в собі кращі традиції класицизму початку ХІХ століття. Центрична композиція споруди вирізняється строгою та гармонійною витонченістю — двоповерховий корпус з портиком із шести колон корінфського ордеру, що підтримують фронтон, і два симетрично розташовані одноповерхові фліґелі, з’єднані округлими галереями.
Данина епосі романтизму — облаштований під центральною частиною основного корпусу грот зі склепінчастим перекриттям, що імітує природню печеру зі штучним водоспадом. Від нього в бік ідуть підземні галереї, що мали вихід до просторого саду, який спускався схилом до морського узбережжя. У невеликій експозиції перед спуском до гроту можна ознайомитися з історією палацу та створення в ньому музею.
З боку моря під основною будівлею у цокольному приміщенні знаходиться простора галерея. На склепінчастих перекриттях та стінах збереглися настінні розписи, виконані під час проведення у палаці та прилеглому саду «Виставки домоустройства» у 1895 году. Нині в цій частині палацу розташовано експериментальну галерею «Жовті велетні».
Доступний музей, історія інклюзивних змін
Восени 2021-го року команда Одеського художнього музею за підтримки Українського культурного фонду реалізувала проєкт «Доступний музей на слух і дотик». Мета цього проєкту — зробити експозиційний простір та освітні програми Одеського художнього доступними для людей з порушеннями зору та слуху, а також адаптувати наявний та створити новий онлайн та офлайн контент, що дозволить їм знайомитися з історією мистецтва, музею та міста у зручний та доступний для них спосіб. Окрім того, важливою частиною проєкту є навчання колективу Одеського художнього щодо надання екскурсійних послуг людям із порушеннями зору та слуху.
Відповідно, наш проєкт поділено на три великі частини:
— для людей із порушеннями зору;
— для людей із порушеннями слуху;
— для музейників.
За посиланням розповідаємо про кожну складову детальніше.
Історія назв музею
1898 — Створено комісію Одеського товариства витончених мистецтв із започаткування музею
1899 — Міський музей витончених мистецтв
1919 — Перша державна картинна галерея
1923 — Третій Народний художній музей
1925 — Народний художній музей
1928 — Одеський народний художній музей
1966 — Одеський художній музей
1929 — Народний художній музей
1938 — Музей російського та українського мистецтва імені І.І. Бродського
1944 — Художня картинна галерея
1947 — Картинна галерея
1950 — Одеська державна картинна галерея
2021 — Одеський національний художній музей

Катерина Кулай
Директорка

Катерина Харченко
Голова комунікаційного відділу

Олександра Бондарчук
Голова екскурсійного відділу та дитячої програми

Тетяна Токарчук
Головна зберігачка фондів

Катерина Кравець
Менеджерка комʼюніті Marazli Club

Ксенія Варбан
Івент-менеджерка

Олексій Воронко
Голова відділу цифрового розвитку

Аліна Одинець
Виставкова менеджерка