Всю ніч просидів на стільчику (382 рази, може більше)

«Всю ніч просидів на стільчику (382 рази, може більше)» — виставка Даші Чечушкової, яку ми відкриваємо вже 12 квітня о 15:00.

‍

Наскрізною темою виставки Даші Чечушкової є скорбота. Не особиста скорбота окремої людини, але й не колективна жалоба. Скоріше та щоденна скорбота, що залишається прихованою, мов провина чи сумнів, і проникає в наше життя непомітно, накопичуючись та оприявнюючись у різних симптомах та мареннях. Наслідуючи «Капрічос» Франциско Гої, авторка фіксує свої спостереження в серії офортів «Посібник перед сповіддю» — незакінченому списку симптомів безпорадності.

‍

Назва виставки посилається на малюнок художниці, герой якого прикутий до стільця в той час, як кімнату, в якій він сидить, починає затоплювати. Це сидіння на стільчику — дія, яка полягає в неспроможності щось вдіяти, «дія бездії», що супроводжується розгубленістю, апатією, притупленням інстинкту самозбереження — відчуттями табуйованими і відверто небажаними в суспільстві у стані війни, позбавленому права на слабкість і відчай.

‍

Минуле навідується до нас у вигляді привидів, образів обірваного колишнього життя. Ми линемо до них, щоб вшанувати і вгамувати свій жаль, але цим самим лише знову і знову свідчимо втрату. Це вічне повернення до місця, якого вже не існує, — шлях, що залежно від нашого ставлення може стати вироком чи випробуванням, сповіддю чи втечею, хворобою чи порятунком.

‍

Незадовго до вторгнення Даша розповіла нам один свій сон. У ньому вона стоїть на березі, споглядаючи, як море прибуває і поступово затоплює територію

‍

судноремонтного заводу, будівлю, в якій розташована її майстерня, та все навкруги. «Білий прапор — привид дому» — остання робота, створена авторкою в тій майстерні. Це полотна, що були підготовлені для роботи, але так і лишилися ненаписаними.

‍

Володимир Чигринець, Валерія Наседкіна