РЕПОСТ: сучасне українське мистецтво з колекції Анатолія Димчука

З 5 березня по 18 квітня в виставкових залах Одеського художнього тривав виставковий проєкт — «РЕПОСТ: сучасне українське мистецтво з колекції Анатолія Димчука». На виставці було представлено більше 30 обраних робіт ключових українських художників 1980-х — 2000-х років: Сергія Браткова, Леоніда Войцехова, Олександра Гнилицького, Ігора Гусєва, Олександра Животкова, Олександра Ройтбурда, Арсена Савадова, Олега Тістола та інших.

Колекція Анатолія Димчука — одна з найбільших мистецьких збірок в Україні і єдина в Одесі, яка всебічно представляє актуальні напрямки сучасного українського мистецтва доби незалежності: від початку 1990-х років до сьогодення. Акцент колекції — на творчість художників, що заявили про себе в рамках українського трансавангарду та інших напрямків «нової хвилі». В колекції представлені як зірки першої величини, так і молоді автори. Збірка Анатолія Димчука містить знакові, програмні твори, яким може позаздрити будь-який музей. Деякі з цих робіт одеський глядач мав змогу бачити більше десяти років тому, а деякі стануть відкриттям — він побачить їх вперше в проекті РЕПОСТ.

Чому РЕПОСТ?

Виставковий проект є РЕпрезентацією українського ПОСТмодернізму. Роботи, що будуть представлені на виставці, становлять важливий візуальний архів українського мистецтва — від пізньорадянських мистецьких течій до сьогодення.

РЕПОСТ — це своєрідна РЕінтерпретація ПОСТмодернізму — переосмислення творчості українських художників, що не втрачає своєї актуальності протягом десятиліть.

Мистецтво постмодернізму — це мистецтво часів занепокоєння та безпорадності. Більшість експонованих робіт — яскраві, колажні, сповнені алюзій на різні шари культури, в тому числі масової. Саме так художники зображають світ, що втратив системність і гармонійність, став ареною змішування випадковостей, в якому авторитети та істини знецінені, а всі здобутки людства зводяться до дискурсу. У якомусь сенсі ці масштабні полотна відображають гіпертрофовану візуальність епохи, де бути помітним — надзвичайно складне завдання. За іронією та грою, що може шокувати, криється виважене ставлення до теми, сміливість та інтелект митців.

Елементом художньої мови є РЕмінісценція ПОСТмодернізму. Саме через «запозичення», використання образів та стилістичних прийомів з минулого, через їх творче та інтелектуальне переосмислення художники створюють нові змісти. Образи-об’єкти, до яких апелюють митці, демонструють притаманні ПОСТмодернізму риси: змішування контекстів та ідентичностей, відмову від пошуку істини, іронічну фрагментарність уривків ідей та образів.

РЕПОСТ — це РЕвізія ПОСТулатів — перегляд базових ідеологічних, політичних, моральних та мистецьких доктрин періоду радянського тоталітаризму. Українські реалії в роботах художників представлені низкою невіджитих, невирішених фрагментів-проблем: пострадянська ментальність і колективна ностальгія за минулим іронічно-серйозно, скептично і зухвало проступає в роботах художників.

І наостанок — РЕмарка-ПОСТскриптум:

Перший кураторський проект Анатолія Димчука в Одесі та Києві в 2009-2010 рр., на якому було представлено творчість українських художників 1990-х років, називався RESTART. В певному сенсі наша виставка — це доповнений РЕПОСТ RESTARTу.

В передмові до каталогу RESTART Димчук зазначав: «Ми акцентуємо увагу на українському актуальному мистецтві, ні на хвилину не забуваючи, що його існування можливе тільки в міжнародному контексті. І ми збираємо зірок в Одесі не заради статусу, а для ще одного по-справжньому продуктивного кроку».

За наступне десятиліття «продуктивних кроків» зроблено чимало: сучасне українське мистецтво з колекції Анатолія Димчука було представлено на багатьох українських та європейських мистецьких форумах.

І сьогодні ми знову «збираємо зірок в Одесі» — Анатолій Димчук: від RESTARTу до РЕПОСТУ.