Павло Маков. “MAPPA MUNDI”

MAPPA MUNDI — велика персональна виставка Павла Макова, одного з головних українських художників сучасності, автора Національного павільйону України на Венеційській бієнале 2022 та лауреата Шевченківської премії.

Експозиція представляє нові роботи художника, створені протягом 2020—2021 років.

По-перше, це великі роботи з рослинами, які панують над (колишнім) світом людини. Серія поєднує нову для Макова образність (олюднена рослина, контраст масштабів природного і рукотворного) і не характерну раніше формальну мову (поєднання друку і малюнку, залучення кольору).

Для всієї творчої практики Макова важливою темою завжди було місто. У нових роботах сталі структури міст постають дрібязковими і позбавленими монолітності, коли ми бачимо їх поруч із велетенськими рослинами. Ці рослини є продуктом людської культивації. Але нині вони височіють над хитким світом своїх творців і вже не є його заручницями. Людині тут немає місця. Немає його також для донедавна домінуючого людського погляду. Адже саме цей погляд з позиції «міри всіх речей» і робив рослину маленькою і тендітною, а будинок великим і міцним. Ані художник, ані глядач уже не відчувають себе символічними володарями зображеного. Спостерігачами, у кращому випадку.

Такі роздуми художника про долю міст майбутнього продовжуються у центральному об’єкті виставки. Нова робота MAPPA MUNDІ — це масштабний макет, який відтворює обриси сучасної політичної мапи світу. Ця мапа схематизована і умовна, але положення країн та реальні кордони між ними детально відтворені. З єдиною важливою різницею — у географії «за Маковим» території не герметичні, а з’єднані дверима-шпаринами, які пронизують усі стіни-кордони. Відмежовані в реальності митницями та карантином, у художника всі держави стають сусідами. А земна куля — однією багатокімнатною квартирою.

Разом об’єкт і рисунки розповідають про новий світовий порядок, який змінюється у нас на очах чимдалі більш інтенсивно та непередбачувано. Нестримна та неминуча глобалізація зупинилася перед скляною стелею безпомічі та страху пандемії. Але насправді людська спільнота ще ніколи не було настільки щільно згуртованою символічно, аніж сьогодні.

Текст: Лізавета Герман, Марія Ланько

‍